За часів Російської імперії Вінницька область входила до складу Подільскої губернії з центром у місті Кам’янці-Подільському, в архівах якого збереглися записи спостережень, які проводились у 30-40 роки XIX ст.
Зрозуміло, що так як Кам’янець-Подільський був майже 50 років єдиним на Поділлі пунктом з приладами для метеорологічних спостережень, то говорити про клімат Поділля по одному пункту неможливо. До того ж спостереження порушувались і не були технічно і методично якісно організовані Але певна традиція в ділі метеорологічних спостережень на Поділлі утворилася.
Метеорологічна мережа на Вінниччині стала виникати за ініціативою місцевих діячів і державних закладів. Метеорологічні станції організовувались головним чином завдяки зростанню агрономічних організацій в Подільській губернії.
В зв’язку з цим виникла потреба у вивченні метеорологічних умов, які впливають на зростання і урожай с/г культур. Ці станції дали надзвичайно цінний матеріал для кліматичної характеристики Поділля. В той же час виникла досить густа мережа метеорологічних станцій і дощомірних постів при цукроварнях. До 1913 р. їх нараховувалось до 50. Так, наприклад, якщо метеорологічні станції Уладівка і Ялтушків були організовані відповідно в 1880 і 1896 рр. при цукрових заводах і працювали з перервами, перша до 1941 р., друга — до 1954 р., то метеостанція Немирів була відкрита при гімназії в червні 1871 р.
У зв’язку з будівництвом та вдосконаленням Південно-Західної залізниці були організовані метеостанції при залізничних вокзалах у Жмеринці і Крижополі (1887 р.), Козятині (1889 р.), Могилів-Подільському (1925 р.)
В 1891 р. у Вінниці почала працювати метеостанція по програмі дощомірного поста. В 1908 р. у при реальному училищі з програмою другого розряду була відкрита метеостанція, яка декілька разів переносилась з місця на місце; змінювалась і її програма. Одночасно з 1923 по 1929 рр. у другій частині міста (Замостя) працював метеорологічний пост, а з листопада 1926 р. при агрономічному технікумі — станція другого розряду.
Більша частина спостережень за погодою передавалась до Санкт-Петербурга, Варшави, Кракова, деякі метеостанції взагалі нікому їх не висилали.
Створена ціною величезних зусиль професора А. В. Клосовського південно-західна метеорологічна мережа Російської Імперії, в тому числі і Подільська, внаслідок політичних подій розірвала зв’язки з Головною Фізичною Обсерваторією, що стало причиною повного порушення метеорологічної мережі Поділля, втрати її архівних матеріалів.
Одним із перших організаторів метеорологічного закладу вищого типу на Поділлі став граф Іраклій Дмитрович Морков. Людина широких наукових можливостей, І. Д. Морков з великими планами на майбутнє в дослідженні клімату Поділля, атмосфери Землі в с. Нижній Ольчедаїв, що розташувалося на березі річки Лядова в 4 км від головної садиби родини Моркових с. Кукавки, в 1906 р. організував першу на Поділлі метеорологічну, аерологічну і сейсмічну Обсерваторію.
Організована І. Д. Морковим Нижньо-Ольчедаївська Обсерваторія одразу ж розвинула таку активну діяльність, що скоро зайняла шану серед інших старійших метеорологічних закладів Російської Імперії і Західної Європи. Причиною цього стали не лише якісні метеорологічні і сейсмічні спостереження, які вони проводили, але і аерологічні.
В обсерваторії велись ще екстраординарні спостереження (спостереження за кометою Галея, актинометричні спостереження за допомогою компенсаційного пергеліометра Онгстрема, міжнародні випуски кулязондів, магнітні спостереження тощо.
Незважаючи на тяжкі часи, умови, в яких працювали науковці, спостерігачі Обсерватори, було відмічено 10-річчя її роботи. У річному звіті за 1915 р. була представлена підсумкова таблиця важливих метеорологічних елементів (атмосферний тиск, температура повітря, абсолютна і відносна вологість повітря, опади тощо). Ця таблиця має наукове значення при вивченні клімату сучасної Вінницької області.
У 1913 р. службовці Обсерваторії взяли участь в Київській Всеросійській виставці. Експертною комісією за працю Нижньо-Ольчедаївській Обсерваторії була присуджена «Вьісшая награда».
В 1916 року граф Морков заразився тифом, лікуючи селян і помер. Обсерваторія, на яку покладалось стільки надії, по широті своїх досліджень була суперницею Головної Фізичної Обсерваторії (Санкт-Петербург) і яка могла б стати гордістю не тільки української, але і європейської науки, в 1918 р. була розгромлена. Прилади, наукова бібліотека, дані спостережень були знищені…
Швидке відновлення та розвиток метеорологічних спостережень на Поділлі розпочалось після того, як Рада Народних Комісарів прийняла декрет (19 листопада 1921 р.) про створення Української метеорологічної спужби — УКРМЕТ.
На засіданні Президії Подільського губвиконкому 7 жовтня 1924 р. у Вінниці був відкритий губернський відділ Української метеорологічної служби.
Очолив його професор Леонід Григорович Данилов, який ще з 1918 р. з розпорядження Подільського земства здійснював керівництво Вінницьким агрометбюро.
Леонід Данилов — автор багаточисельних робіт з метеорології, кліматології, гідрології. Характерною рисою його діяльності був незгасний інтерес до практичних питань з метеорології. Завдяки зусиллям Л.Г. Данилова вдалось відновити роботу пошкодженої в часи громадянської війни метеорологічної мережі Поділля, сприяти розвитку її матеріальної бази і особливо метеорологічної станції у Вінниці, яка потім безперервно працювала аж до 1941 р.
Діяльність Л.Г. Данилова у Вінниці проявлялась не тільки в укріпленні метеорологічної мережі, але і розвитку наукових досліджень. Про розвиток метеорологічних досліджень в губернії і особливо довгострокових прогнозів погоди, в січні 1924 р. він пише:
«Созданная ценой величайших усилий юго-западная сеть покойного А. В. Клоссовского с течением времени могла постепенно бы доразвиваться до того, чтобы удовлетворять минимальмым требованиям микроклиматических исследований».
Але незважаючи на те, що Подільську мережу метеорологічних спостережень в роки війни було зруйновано, Л. Г. Данилов далі пише:
«…нам остается верить в лучшее будущее, верить в то, что дело наших рук даст в конце концов достаточный материал для всестороннего вьяснения климатических деталей того уголка (Подолье — від автора), который не знал в течении последних 100 лет неурожаев и не потребовал от государства ни одной копейки, семенной или продовольственной ссуды».
Одночасно з швидким розвитком метеорологічної мережі проводились кліматичні дослідження в Україні. Початок був покладений Г. І. Танфілевим, який в 1922 р. опублікував роботу про клімат півдня Росії.
В цьому ж році була видана робота І. М. Висоцького про клімат України. В роботі, вважаючи умови циркуляції і особливості підстеляючої поверхні, автор дав кліматичну характеристику України і виділив на її території 9 кліматичних районів.
В 1924 р. Л. Г. Данилов видає дуже важливу свою роботу «Клімат Поділля, яку надрукував Кабінет Досліджень Поділля. Ця робота заслужила премію ВУКСу.
На підставі дуже розрізнених даних спостережень місцевих метеорологічних станцій та по літературних джерелах Л. Г. Данилов спробував дати загальну характеристику клімату Поділля. В роботі він хронологічно дає історію організації метеорологічних закладів, досліджень на Поділлі.
Під впливом наукових досліджень М. А. Рикачова. Б. І. Срезневського Л. Г. Данилов здобув собі світової слави, розробивши цілком нову методику довгострокових завбачень погоди. Він став одним із перших синоптиків довгострокових прогнозів погоди, був керівником служби Подільського відділу сільськогосподарського наукового комітету.
Працюючи довгий час над питанням розробки методу довгострокового прогнозу погоди, Л. Г. Данилов написав ряд наукових праць. Особливе наукове значення отримала його друга робота «Хвилі погоди: новий метод синоптичного аналізу». В своїй роботі Л. Г. Данилов надав великого значення з’ясуванню придатності до вжитку завбачення погоди методом Клайтона.
На перший погляд завдання не складне, але практика використання американського методу показала, що цей метод необхідно переробити заново, «пристосовуючи його до особливостей наших кліматичних завдань». Таким чином, народився новий метод синоптичного аналізу.
По суті метод Л. Г. Данилова зводився до вивчення періодичностей в коливанні атмосферного тиску, які просліджувалися на картах ізобар і ізолобар. Використовуючи метод згладжування, на підставі аналізу матеріалів метеорологічних спостережень він зазначив, що над Україною відбуваються коливання атмосферного тиску з періодами в 5 і 11-14 днів. Міркуючи над кам’янець-подільськими, вінницькими та немирівськими даними за період 1909-1923 рр., Л. Г. Данилов прийшов до висновку, що існують баричні хвилі погоди місячного циклу. Існування таких хвиль погоди підтвердив професор Московського Бюро Погоди Н. С. Кондратьєв, який ішов в своїх дослідженнях іншим шляхом.
В монографії Л. Г. Данилов зробив ряд висновків, які погоджуються з поглядами сучасних вчених. Лише складність і громіздкість обчислень, яких вимагає метод Л. Г. Данилова, не сприяли його розповсюдженню в майбутньому.
Таким чином, Вінниця стала одним з небагатьох міст на Україні, де був сформований прогнозувальний центр, який готував до друку щомісячні і сезонні огляди погоди, сезонні аналізи синоптичних умов, довгострокові прогнози погоди.
В період керівництва губернським відділом Української метеорологічної служби Л. Г. Данилова покращилось гідрометеорологічне забезпечення сільського господарства Вінницької області. На метеостанціях були організовані фенологічні спостереження, вимірялись опади, визначалась вологість грунту на колгоспних ланах, вивчались умови зимівлі озимих. Дані метеорологічних спостережень систематично друкувались в «Державному бюлетні» УКРМЕТу.
В 1929-1930 рр. на території Вінницької області діяли метеорологічні станції: Клембівка,Ялтушків, Могилів-Подільський, Браїлів, Уладівка, Козятин та інші. В 1930 р. по області вели спостереження за опадами 57 станцій другого розряду, по даним яких можна було мати уяву про розподіл опадів на Вінниччині.
На базі одного з таких дощомірних постів у м. Гайсині у 1935 р. була створена метеорологічна станція другого розряду.
В передвоєнні роки важливим в роботі метеорологічних станцій Поділля стало опрацювання і підготовка до друку метеорологічних спостережень. По 17 метеорологічних станціях були складені в 1940-1941 рр. декадні таблиці головних метеорологічних елементів десятилітнього періоду спостережень. У роки війни (1941-1944 рр.) регулярність метеорологічних спостережень на станціях була порушена.
Продовжити свою діяльність працівники метеорологічних станцій Поділля змогли лише після Великої Вітчизняної війни. 15 квітня 1954 р. на базі діючої станції у Вінниці була відкрита кущова метеорологічна станція першого розряду, а з січня 1959 р. вона була перетворена в обласне гідрометеорологічне бюро (ГМБ), і метеорологічні спостереження стали проводитися за програмою станції третього розряду.
Вінницьке ГМБ здійснювало велику роботу по обслуговуванню народного господарства міста та області гідрометеорологічною інформацією. Співробітники ГМБ регулярно випускали агрометеорологічні бюлетні, прогнози погоди, попередження про несприятливі та стихійні явища погоди, довідки і консультації про гідрометеорологічний режим Поділля тощо.
Метеорологічні спостереження по області за період існування Вінницького ГМБ узагальнювались та регулярно друкувались в агрометеорологічних довідниках та щорічниках. Дані за весь період метеорологічних спостережень по області узагальнювались по основних метеорологічних величинах і також публікувались в наукових працях.
1 січня 1984 року на території Вінниці було організовано два пункти контролю та спостережень за рівнем забруднення повітря. Вони були обладнані автоматичними лабораторіями типу Пост-2.
З липня 1988 року Вінницьке обласне гідрометеорологічне бюро перетворено у обласний центр з гідрометеорології.
На сучасному етапі на території Вінницької області діє обласний центр з гідрометеорології, 6 метеостанцій: Білопілля Козятинського району, Хмільник, Вінниця, Жмеринка, Липовець, Гайсин і Могилів-Подільський, а також відкритий в 2022 році агрометеопост у Тульчині.
Начальники Вінницького обласного гідрометеорологічного бюро:
1945–1953 Левченко
1954–1956 Марченко А.Х.
1967–1983 Галюк І.П.
1984–1988 Кощавка М.М.
Начальники Вінницького обласного центру з гідрометеорології:
1987–2014 Кощавка М.М.
2015–… Власов Ю.М